Скажімо СНІДу - НІ!

Перше грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Уперше ця дата, яка відзначається з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, з'явилася в календарі першого грудня 1988 року. Тоді у світі ВІЛ-інфекцією були заражені близько 7 мільйонів осіб. Через 5 років їх було уже 14 мільйонів, сьогодні - понад 50 мільйонів. І це тільки за офіційними даними. Отже, понад 50 мільйонів жителів нашої планети інфіковані вірусом набутого імунодефіциту людини. Уже у найближчі два-три роки вірус стане причиною смерті вісімдесяти відсотків з-поміж них. Від моменту початку епідемії СНІДу близько двох десятиліть тому померло 26 млн. з них близько 5 млн - тільки у 2006 році. Армія ВІЛ-інфікованих продовжує зростати: на 5 млн померлих від СНІДу у 2006 році припадає близько 7 млн інфікованих. Такий трагічний баланс розповсюдження чуми ХХ століття змушує людство серйозно замислитися над вирішенням цієї проблеми. 25-27 червня 2000 року в Нью-Йорку відбулася спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з питань ВІЛ/СНІДу, де була прийнята декларація тисячоліття. У цій декларації лідери світу взяли на себе зобов'язання до 2016 року зупинити і покласти початок тенденції до скорочення масштабів ВІЛу, надавати особливу допомогу дітям, які втратили батьків через ВІЛ/СНІД.

На спеціальній сесії ООН було відзначено, що глобальна епідемія ВІЛ/СНІД за своїми масштабами і спустошливою дією стала однією з найсерйозніших загроз для людства, позаяк підриває соціально-економічний розвиток у всьому світі.У світі понад 3,2 млн дітей живуть з ВІЛ-інфекцією, 13,2 млн осиротілих дітей до 15 років, що втратили одного чи двох батьків через СНІД. Основною причиною зараження ВІЛ є ін'єкційне споживання наркотиків, при цьому збільшується кількість людей інфікованих статевим шляхом, та дітей, що народилися від ВІЛ-інфікованих жінок.В нашій гімназії було проведено конкурс агітбригад на тему : "Скажімо СНІДу - ні!"Під час заходу учні ділилися інформацією з означеної проблеми, переглядали презентації та відео, навчилися бути небайдужими, співчутливими до хворих на СНІД. Дізналися якими методами інфекція передається, які існують засоби захисту. Наприкінці заходу побажали присутнім, щоб хвороба на ім’я СНІД ніколи нікого не спіткала на життєвому шляху.

Усний журнал присвячений трагічним сторінкам Романівського району.

Літом 1933 року був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду зійшло в могилу  - старих, молодих і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів.Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, ми, єдині спадкоємці того, що було.Не сьогодні це сказано:

Час народжуватися і час помирати,
Час руйнувати і час будувати,
Час розкидати каміння і час збирати,
Час мовчати і час говорити.

Тож перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам’яті. Слухаємо свідчення очевидців голодомору 1932-1933 років.

Мариніч Марія Олександрівна, 1925 року народження, жителька села Врублівка. " Події того часу врізалися в життя назавжди. Гичка, лобода, листя були нашою звичайною їжею. Ті, хто пішов до колгоспу, отримували навіть не їжу, а якусь баланду у громадській кухні, хоч і тому були раді. А на роботу ходили, але яка там праця, коли сили вже не було. Люди помирали, як мухи.В нашого сусіда Гумінського Петра від голоду померло двоє дітей. А односельчанка Чернецька, щоб врятувати двоє старших дітей, молодшу зарізала і всі разом з’їли. По закінченні голоду в селі було так багато сиріт, що для них створили інтернат. Йшов час, життя поступово налагоджувалось, але про ті часи страшно згадувати і понині…"

Паренюк Софія, 1930 року народження, місце проживання село Раці (Дзержинського району)"Нас у сім’ї було шестеро: четверо братів і сестра. У голодний 1933 рік, мені було три роки, я тільки пам’ятаю, що мені весь час хотілося їсти. У нас була годувальниця – корова, яку ми дуже любили і доглядали, завдяки якій вся наша сім’я вижила. Все ж моїм батькам довелося їздити на Західну Україну, щоб продати там якісь речі, не рідко їх затримували, знімали з поїздів. Ходили до скирти шукаючи пшеничні колоски, їх часто гонили з поля, били нагайками. Уже на весні ми їли лободу, кропиву."

З інформації секретаря Дзержинського РПК до обкому КП(б)У про продовольчі труднощі в районі 24 березня 1933 року.По неповним відомостям з 27 сільрад району є випадки, як серед одноосібників, так і колгоспників, гострого недоїдання, опухання та вмирання на ґрунті цього. Серед недоїдаючих багато вдов і господарств, що мають великі сім’ї  і хоч працювали добре, але заробленого хліба не вистачає. На грунті недоїдання в районі поширились крадіжки корів, картоплі, свиней, хліба. Хлібних ресурсів вистачить на незначний час, отже РПК прохає виділити з наявних ресурсів області відповідну харчову допомогу району. Підпис Ренчинський.

 26 квітня 1933 року Ренчинський знову інформує область.Ситуація в нашому районі була вкрай складна. Недоїдання і голодна смерть стали реальністю. Так тільки за останній місяць на грунті цього в с.Годиха зареєстровано 43 смертельних випадків, в м. Романів 51, ст.. Романів – 23.В районі немає хліба навіть для організації громадського харчування в школах, і дитсадках. РКП вже вдруге наполягає на тому, щоб району негайно виділили продовольчу допомогу.Розповіді, спогади, свідчення епохи, яким немає ціни. Вони частина життя, частина нашої історії, нашої пам’яті.

Романів, як такий,що не виконав плану хлібозаготівель був знятий з усіх видів постачання, а тому число тих, хто не доїдав, почало різко збільшуватись, зросла смертність. За чотири місяці вмерло 76 чоловік.

За неповних два роки населення Романівського району різко зменшилося. За даними перепису, на 25 травня 1932 року було 47, 1 тисячі жителів, а на 25 травня 1934 року лишилося 35,5 тисячі. Наш район став одним з чотирьох у Вінницькій області (до неї входила в ці роки Романівщина), які найбільше постраждали від голоду.

Вислови відомих людей про професію вчителя

Змушений приховувати і обминати труднощі, вихователь легко може деморалізуватись, стати лицемірним, розчаруватись і розледачіти... Виникають скарги на невдячну працю: якщо Бог хоче когось покарати, то робить його вихователем.                                                

Януш Корчак 

Талант виховання, талант терплячої любові, повної відданості, відданості хронічної, рідше зустрічається ніж усі інші. Його не може замінити ні одна пристрасна любов матері, ні одна сильна доказами діалектика. 

                                                                                          О.Герцен 

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учня. Якщо учитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий учитель.

                                                                                                                                              Л. Толстой

Тільки рішуча людина, енергійна, з твердим характером, така, що знає, чого вона хоче, чому вона хоче і які засоби ведуть до виконання її волі, - тільки така людина може виховати рішучих, енергійних, сильних характером людей.

 А. Дістервег 

Ви для дитини, а не вона для вас; ви повинні пристосовуватись до її природи, до її духовного стану. 

                                                           М. Добролюбов

Першою і найбільш потрібною учителеві якістю хай буде добронравність. Бо він є дзеркалом, дивлячись в яке, юнаки бачать весь розквіт доброчесті... Отже, хай буде учитель дзеркалом добрих звичаїв, і чого вчить або вчити збирається, те саме, як на зразкові хай показує на самому собі. 

                                                                     О.Духнович 

Воспитание – великое дело: им решается участь человека. 

                                                                                В.Белинский

Велик тот учитель, который исполняет делом чему учит. 

                                                                           Катон Старший

От правильного воспитания детей зависит благосостояние всего народа. 

                                                                                    Джон Локк 

 В воспитании все дело в том, кто воспитатель. 

                                                                                      Д.Писарев 

 Дитина – явище у нашому земному житті, а не випадковість. 

                                                                            Ш. О. Амонашвілі 

 Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для інших виборює життя. 

                                                                                                                                           В. Симоненко

Особистісний портрет

                                             Така дісталась нам робота.

Є в ній і радість, і є турбота,

Є вічний пошук, безсонні ночі,

Та гріють душу дитячі очі.

 Кожен ранок я йду до гімназії «дорогою вітань», коли діти, яких я зустрічаю, вітаються і щиро посміхаються .В школі кожен з них хоче поділитися своїми новинами, які вважають цікавими.

  Мої учні – це мої однодумці, які розуміють значущість мого предмету, вони не просто працюють на високий результат, вони творці своїх життєвих успіхів і перемог.

  Вчителем історії працюю 12 років. Робота приносить багато радощів, творчої реалізації, але вона неможлива без терпіння, доброзичливості, поваги до своїх учнів.

  Моя мета - пітримати в учнів жагу до знань, розвинути і зберегти, вселити віру в себе, в свої сили. У навчанні не повинно бути нещасних дітей - дітей, душу яких пригнічує думка,що вони ні на що не здатні. Найбільшою нагородою для мене є досягнення вихованців і відчуття того, що ти поміг становленню ЛЮДИНИ. Використовую в своїй роботі найрізноманітніші освітні новації, але надаю перевагу інтерактивним методам навчання, коли спостерігається демократизація у спілкуванні учителя та учня, адже вони є партнерами у навчальному процесі.

  Я середнього зросту, темноволоса. Неспокійної вдачі, товариська, толерантна, розсудлива. Не люблю створювати конфліктні ситуації, але дуже рішуча. Маю хобі - спорт. У роботі ціную відповідальність, у людині - чуйність і доброту.

  

  

" Вчитель року - 2016". Районний етап.

І етап конкурсу "Вчитель року" 18 -19 листопада 2015 року. Сьогодення вимагає від кожного вчителя відповідального ставлення до своєї діяльності, уміння творчо вибудовувати навчально-виховний процес, відмови від шаблонних форм і методів роботи. Фаховий рівень, загальну культуру, педагогічний досвід і сумлінне ставлення до своєї роботи та учнів педагогам дають можливість продемонструвати освітянські конкурси професійної майстерності. Цього року і мені випала нагода спробувати свої сили в категорії "Історія"

Участь в районному заході присвяченому визволенню України від нацистських загарбників

Минули дні і роки пролетіли

А дня того забуть ніхто не зміг

Тут навіть сосни з горя посивіли,

Тут навіть камінь плаче край доріг,

Хіба ж забудеш, як палали хати?

Гойдались мертві у страшній петлі,

І на шляху валялися хлоп'ята,

Багнетами прибиті до землі...

28 жовтня - день визволення України від нацистських загарбників.  Воєнні дії відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до 28 жовтня 1944 року.

    За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у Другій світові  війні 1941 – 1945 рр. становлять близько 9 мільйонів. Установлення Дня визволення України від нацистських загарбників має на меті всенародне уславлення воїнів-переможців, ушанування пам'яті мільйонів полеглих за визволення української землі, людей, які загинули на окупованій території, у концтаборах, на нацистській каторзі.

     

Екскурсія в "Експерементаріум"

Музей популярної науки і техніки «Експериментаніум» — це науково-розважальний центр, у якому демонструються закони науки та явища навколишнього світу. Це 1400 кв.м захоплюючого дозвілля  понад 250 експонатів, які не ховаються за вітринами.

Завдяки інтерактивним експонатам музею кожен його відвідувач може відчути себе справжнім дослідником, «доторкнутися» до науки. Тут власноруч будують мости без жодного цвяха, спостерігають зародження торнадо, зазирають у нескінченність, створюють блискавку, змушують літати магніт і здійснюють чимало нових відкриттів. Хочеш перевірити електропровідність різних предметів, запустити хмаринку під самісіньку стелю, намалювати хитромудрий візерунок за допомогою маятника? Може, мрієш посидіти за кермом справжньої пожежної машини,«розібрати» макет людини «на запчастини»? Тільки простягни руку, щоб ввімкнути, повернути, розкрутити, натиснути, потягти, штовхнути і на власні очі побачити, як працює той чи інший закон, про який йшлося на шкільних уроках.

"Вони дивились смерті в очі..." Зустріч з воїном АТО.

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі , ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

В результаті бойових дій в Україні загинули 2905 людей (і це лише офіційні данні про тих кого вдалося ідентифікувати та захоронити), в тому числі 28 дітей. Поранення отримали 7640 людей. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Не можемо ми не згадати про події, які сталися лютневими днями на Майдані Незалежності. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну : своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді, сильні. Ті, що тільки починали жити.

Екскурсія до музею «Шляхами війни»

У Київському  музеї побували на як оглядовій екскурсії, яка носить пізнавальний і в той же час навчальний характер, оскільки пов'язані з навчальними програмами. Подібні екскурсії стануть в нагоді вчителям та викладачам історії України та політології, студентам й учням середніх шкіл. На сьогоднішній день цей музей став провідним науково-дослідним, методичним та культурно-освітнім центром з питань військової історії України. Одним із аспектів наукової роботи співробітників музею є створення реліквійних виставок як всеукраїнського, так й міжнародного рівня. Так, на сьогоднішній день у стінах музею діють документальна виставка "Війна та Перемога в історичній пам'яті українського народу", яку присвячено 65-річчю Великої Перемоги, виставка "Від Кушки до Кабула", яку приурочено до 30-річчя з дня введення радянських військ в Афганістан та виставка присвячена АТО.

АБВГДейкав в 11 класах на тему:
«Найважливіші події ХХ століття в історії України»

XХ століття принесло серйозне зрушення у світогляді в результаті змін в економіці, політиці, ідеології, культурі, науці, техніці та медицині. Напередодні ЗНО важливо повторити головні досягнення, прорахунки, головних діячів ХХ століття у вигляді змагання між учнями 11-х класів.

Конференція на тему: "Діти:Злочин і кара". 

Зустріч з працівниками прокуратури.

Попередження правопорушень і злочинів — складна, багатогранна і відповідальна діяльність, в якій повинні брати участь не лише правоохоронні органи, а й ми всі, педагоги, вихователі, громадськість. Результати цієї діяльності залежать від наших особистих якостей, професійної підготовленості, загального рівня культури. При цьому знання основ кримінології, педагогіки і особливо психології — обов'язкове. Той, хто займається профілактичною діяльністю, повинен будувати її з урахуванням соціальних, соціально-психологічних та індивідуально-психологічних особливостей правопорушників або тих, хто перебуває на межі скоєння злочину. Належне здійснення попереджувальних заходів — гарантія зниження, а пізніше і викоренення злочинів і правопорушень у цілому.

Інтерв’ю з С.Петлюрою
(інсценізація)

В особі Симона Петлюри найбільш вдало поєдналися риси державного мужа і військового вождя, сполучалися якості політика і військовика. Недарма найбільші недруги української самостійної державності назвали визвольний процес України ХХ століття "петлюрівщиною".Йому належить концепція державної структури України - самостійної, соборної, демократичної, правової республіки. Ця політична концепція, програма та ідеологія відповідали потребам державотворчої парадигми українства.Під проводом С. Петлюри український народ мав у означений період свою державність, і це стало важливим здобутком національно-визвольної боротьби. І хоч через багато причин боротьба зазнала поразки, набутий досвід став джерелом, з якого наступні покоління черпали віру в державність. Боротьба за її здобуття, хоч і в інших формах, після падіння УНР практично не припинялась. При тому ім'я С. Петлюри стало загальнонаціональним символом.С. Петлюру слід розглядати як першого українського політика, що найбільш послідовно відстоював європейський вектор розвитку України. Сучасна політика самостійності і європейської орієнтації України є продовженням політики С. Петлюри.

Презентації учнівських проектів «На шляху до незалежності»

22 січня цього року Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії. якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаннями дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу». Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви на вівтар незалежності, соборності, державності.